'Історія у ціле життя'

Історія це не тільки те що було і буде. Історія це те що тебе ніколи не покине. Слесар Роман
Як побачене не зовсім і побачене, почується те що інші не чують і холодок такий по спині що ноги підкошує. Я в перше в житті зрозумів що нікому не потрібний, сиджу тут у квартирі вже чотири місяці. Ну не тупо сиджу а у магазин і на роботу, потім знову в магазин, весь інший час вдома. Інколи Богдан заходе і витягує на гульки.
За останній рік набрав двадцять кілограмів зайвої ваги, звичайно, спортом не займаюсь. Максимум спорту у моєму житті це бігати марафон (Туалет-диван), телик з чіпсами і пивом, під приправою гордої самотності. В холодильнику як завжди: три курячих яйця, пельмені, кефір і грамів п’ятдесят ковбаси яка залишилась напевне від минулих власників квартири.
У квартирі страшний (срач), нема тут жіночої руки. До речі про жінок, давно вже не з ким не зустрічався. Не гарний я на певне. Напевно вже старий пердун у душі а фізично жирний пацюватий хлопець. Де ж мої шістнадцять років!!! Ніхто не скаже? В минулому, а де ж їм і ще бути, поринули у воду. Ось побігаю місяць кроси, походжу у качалку і почну голитись регулярно, тоді ні одна дівка не пройде не глянувши на мене.
Ні, лінь матушка не дасть, любить вона мене як рідного. Два дні побігаю і ноги заболять, день у тренажерному залі і кріпатура а судороги уранці, ні я це не витримаю. Але спробувати треба (Один раз живемо) все таки. Завтра і почну!
В ті роки коли мені було шістнадцять я заклався з сестрою Ірою на те, що не женюсь до двадцяти чотирьох років і аргумент цього спору був чисто жіночий (У нас у родині всі рано заводять сім’ю), майже смішно. Час йшов і дотік до двадцяти чотирьох (ніхто не захомутав), твердий холостяк у розквіті сил, сестра програла і я отримав страшенний кайф на цілий день, коли повідомив їй щоб готувала три ящики кон’яку.
По ночам у дворах тоді співав пісню групи (Многоточие), як зараз пам’ятаю: Белыми листьями зацвело небо.., голуба моя литии по свету к белому солнцу. Ну і все таке тому подібне.
Моя сестра на півтора роки старша мене, вийшла заміж у дев’ятнадцять. А зараз Катруська вже у дитсадок пішла (Діти квіти), люблю як рідну дитину. Вона така смішна, маленька, весела, завжди перед тим як зайти до них купляю якусь іграшку. Щастя аж із ушей пре коли бачить подарунок. Ось якими ми були безтурботними і щасливими у дитинстві!!!
Собі сім’ю не хочу (Всім кажу), з аргументом типа (Хочу ще похолостякувать). Сестра іноді казала мені що я імпотент і тому жінки досі нема, хоча знала що це не так. Спитаєте, звідки? Та все одно нема чого робити, ось тільки чайник поставлю щоб нагрівся і розкажу усе у деталізації та з репліками…

Хамилион